ІНСЕКТИЦИДИ – хімічні засоби захисту від шкідників.

Сьогодні відомо понад мільйон видів комах. Близько 10 000 із них живляться рослинами, і приблизно 700 видів реально псують нерви аграріям — шкодять під час вирощування та зберігання врожаю.

Людство пробувало боротися з ними всім, що під руку потрапляло: від настоїв перцю, тютюну й мильної води до вапняних розчинів, оцту та риб’ячого жиру.

Лише у XX столітті люди помітили, що деякі види «ромашки» (піретрумові хризантеми) знищують комах. З кошиків цих рослин почали робити витяжку, багату на природні інсектицидні речовини — піретрини. Згодом хіміки створили їх синтетичні аналоги, які отримали назву піретроїди.з’явився системний підхід до хімічного контролю шкідників. 

Термін «інсектицид» походить від insectum — комаха. Кліщі, строго кажучи, не комахи, а павукоподібні, тому засоби проти них називають акарицидами. На практиці ж багато препаратів працюють і проти комах, і проти кліщів, тож їх часто об’єднують в одну групу.

---

Основні класи інсектицидів (по-людськи й коротко)

1. За способом потрапляння в організм шкідника:

• Шлункові – комаха повинна з’їсти оброблену рослину, отрута діє через травний тракт.

• Контактні – діють через покриви тіла при дотику до обробленої поверхні. Часто паралельно спрацьовують і як шлункові.

• Респіраторні (фуміганти) – проникають через дихальну систему; зазвичай застосовуються в закритих приміщеннях і ґрунті.
  Багато сучасних препаратів поєднують одразу кілька механізмів.

2. За переміщенням у рослині:

• Системні – всмоктуються рослиною, розходяться по її тканинах і захищають від шкідників «зсередини». Дощ їх уже через кілька годин майже не змиває.

• Контактні – залишаються на поверхні рослин. Їхня ефективність сильно залежить від якості обробки та погоди.

3. За спектром дії:

• Суцільної дії – «косить» багато видів комах, у тому числі й корисних.

• Вибіркової дії – працює по конкретних групах шкідників і краще підходить для інтегрованих систем захисту.

Хімічні та біологічні інсектициди

Препарати для захисту рослин від комах поділяються на дві основні групи: хімічні та біоінсектициди.

Хімічні інсектициди. Ці засоби створені на основі синтетичних речовин, які діють швидко та ефективно. Вони допомагають миттєво позбутися широкого спектру шкідників (попелиці, колорадські жуки, трипси, гусениці та інші), але потребують відповідального використання. Важливо чітко дотримуватися дозування і рекомендацій виробника, щоб забезпечити безпечне застосування хімічних препаратів та не нашкодити корисним комахам.

Біоінсектициди. Біологічні інсектициди (біопрепарати для саду) містять природні компоненти – живі бактерії, спори грибів, віруси або рослинні екстракти. Такі засоби забезпечують екологічний захист рослин: вони безпечні для довкілля, людей і корисних комах (наприклад, бджіл) та не накопичуються в плодах чи ґрунті. Біологічні препарати особливо підходять для тих, хто прагне органічного землеробства та екологічно чистого врожаю.

Переваги використання інсектицидів

• Надійний захист рослин. Інсектициди гарантують здоровий ріст і високий урожай, ефективно оберігаючи ваші насадження від шкідників.

• Тривала дія препаратів. Багато сучасних засобів захищають рослини протягом кількох тижнів після обробки, забезпечуючи довготривалий ефект.

• Зменшення ризиків хвороб. Якісні препарати мінімізують пошкодження культур шкідниками та можуть запобігати поширенню хвороб, що переносяться комахами.

Як правильно застосовувати інсектициди (рекомендації)

Щоб засоби для городу принесли максимальну користь, дотримуйтеся кількох простих порад:

1. Завжди читайте інструкцію перед використанням препарату та дотримуйтеся зазначених норм витрати й способів обробки.

2. Обприскуйте рослини у сприятливий час – вранці або ввечері, за відсутності сильного вітру та прямих сонячних променів. Це підвищує ефективність дії препарату і вберігає бджіл від негативного впливу.

3. Дотримуйтеся визначених виробником строків очікування до збору врожаю (особливо для хімічних інсектицидів), а також використовуйте засоби індивідуального захисту (рукавички, маску) під час обробки.

4. Чергуйте різні типи препаратів або поєднуйте хімічні та біологічні методи захисту. Такий підхід допоможе уникнути звикання шкідників до діючих речовин і забезпечить комплексний захист рослин.

Наш асортимент і бренд "Де Лібертат" - "СВОБОДА" в перекладі.

В інтернет-магазині «АГРО Джет Прайм» ви знайдете широкий вибір перевірених інсектицидів від провідних виробників, а також продукцію нашого фірмового бренду De Libertate (Де Лібертат). Ми пишаємося цією власною лінійкою продуктів, створеною спеціально для потреб сучасних садівників. Препарати De Libertate (Де Лібертат) поєднують високу ефективність з безпечністю, допомагаючи боротися зі шкідниками професійно та водночас дбайливо щодо довкілля.

Наш бренд вже здобуває популярність у соціальних мережах (Instagram, Facebook), де ми ділимося корисними порадами та демонструємо результати застосування наших засобів. Ласкаво просимо до спільноти De Libertat – дізнавайтеся більше про наші продукти онлайн і замовляйте інсектициди, що перетворять догляд за вашим садом на справжнє задоволення!

Шкідники на території України

Польові культури

• Дротяники – грунтові шкідники, поширені на всій території України​. Личинки жовто-бурі, тверді, схожі на дріт, живуть у ґрунті кілька років. Пошкоджують підземні частини рослин: прогризають насіння, корінці та бульби картоплі, коренеплоди, молоді стебла кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків тощо. Особливо небезпечні на сходах – можуть спричиняти зрідження посівів. Активні з весни, найбільша шкодочинність навесні та на початку літа.Після зимівлі з’являється рано навесні (квітень) і пересувається на поля буряків​. Жуки виїдають в паростках «віконця» і обгризають краї листків, здатні повністю знищувати сходи буряку. Личинки розвиваються в ґрунті на корінні бур’янів. Найбільша шкода спостерігається у фазі сходів – молоді рослини гинуть, що призводить до зрідження густоти посіву.

• Лучний метелик (Loxostege sticticalis) – поліфаг, гусениці якого об’їдають листя багатьох культур: буряків, соняшнику, сої, люцерни тощо. Періодично трапляються масові розмноження цього метелика в степових районах. Гусениці світло-зелені з чорними крапками, скелетують листя і можуть повністю його знищувати, що призводить до втрати врожаю. Розвивається у 2–3 поколіннях за літо; найбільш шкодочинні покоління в червні та серпні. Зимує в стадії лялечки в ґрунті.

• Саранові (різні види сарани) – небезпечні багатоїдні шкідники польових угідь. В південних областях України трапляються італійський прус (Calliptamus italicus) та азійська перелітна сарана (Locusta migratoria). У роки сприятливі для розмноження ці комахи здатні утворювати зграї та перелітати на великі відстані. Ненажерливі личинки та дорослі саранові об’їдають листя, стебла та колоси культур – зернових, кукурудзи, соняшнику, овочів – буквально виїдаючи поля. Нашестя сарани може за лічені дні знищити врожай на значних площах. Період шкодочинності – літо (червень-серпень), коли розвиваються основні генерації, буряковий довгоносик​, інформація про дротяників​, ріпаковий квіткоїд​

Садові культури (фрукти та ягоди)

Яблунева плодожерка (Cydia pomonella) – один з найнебезпечніших шкідників плодових садів. Метелик поширений в усіх регіонах вирощування яблуні​. Гусениці вгризаються в плоди яблук, груш, айви, іноді слив і персиків, виїдаючи насіннєву камеру і залишаючи хробачливі плоди​. За відсутності захисту пошкодженими може бути 60–70% урожаю​. Зимує в стадії діапаузуючих гусениць під корою чи в ґрунті. Метелики першого покоління літають у травні-червні, другого – в липні, відкладаючи яйця на плоди та листя. За сезон в різних зонах розвивається 1–2 покоління. Пошкоджені плоди передчасно опадають або мають гниль.

• Яблуневий квіткоїд (Anthonomus pomorum) – дрібний сірий довгоносик (4 мм), який пошкоджує бутони яблуні. Поширений у більшості садів України. Жуки після зимівлі рано навесні вигризають дірочки в бруньках і відкладають яйця в бутони. Личинка виїдає середину бутона, склеюючи пелюстки, через що бутон не розкривається («сухий бутон»). Знищуючи генеративні бруньки, квіткоїд спричиняє недобір урожаю яблук (може втрачатися до 20–40% зав’язі). Особливо шкодочинний у прохолодну весну, коли цвітіння затягується. Активність жуків – квітень (фаза бутонізації яблуні).Уражені молоді плоди дрібнішають і можуть опадати​. Розмножується дуже швидко: за сезон дає багато поколінь, самки живородні. Особливо небезпечна в суху теплу погоду в червні-липні. Переносить вірусні хвороби. За масового розвитку може спричинити значні втрати врожаю та якості плодів (під карантинним наглядом). Має 1–2 покоління за літо, розселення личинок («бродяжок») відбувається в червні. Боротися складно через захисний щиток – застосовують літні олії та системні інсектициди.

• Вишнева муха (Rhagoletis cerasi) – дрібна чорна муха (4–5 мм) з жовтими плямами, шкідник вишні й черешні. Поширена повсюдно, особливо в Лісостепу. Зимує в ґрунті в стадії лялечки. Імаго вилітають у травні, коли плоди вишні досягають розміру горошини. Самки відкладають яйця під шкірку напівстиглих плодів. Біла безнога личинка виїдає м’якоть вишні навколо кісточки. Уражені плоди темніють, загнивають та падають. Основна шкодочинність у червні, коли личинки розвиваються в плодах. За сильного ураження (до 30–50% плодів) врожай практично непридатний для використання. Розвивається 1 покоління за рік.

• Шкідники ягідників – серед найпоширеніших: смородинна склівка (Synanthedon tipuliformis) – прозора маленька «міль», гусінь якої виїдає серцевину пагонів смородини й агрусу, спричиняючи їх усихання; аґрусовий пильщик (Nematus ribesii) – жовто-чорна «оса», личинки якої (зелені гусениці з чорними цятками) об’їдають листя агрусу і смородини, залишаючи лише жилки; малиновий жук (Byturus tomentosus) – невеликий бурий жук, личинки якого пошкоджують ягоди малини та ожини, роблячи їх червивими. Ці шкідники активні навесні та влітку, під час росту і дозрівання ягід. Без захисту можуть суттєво знизити урожайність ягідних кущів., інформація з ентомологічних довідників щодо квіткоїда, попелиці, щитівки та мух-пильщиків саду​

• Овочеві культури

Колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata) – найбільш відомий шкідник картоплі. Поширений на всій території України, пошкоджує всі рослини родини пасльонових: картоплю (основна культура), томати, баклажани, перець​. Жук жовто-оранжевий з чорними смугами на надкрилах; личинки оранжево-червоні з чорними плямами. Перезимовують жуки в ґрунті, навесні виходять і відкладають жовті яйця з нижнього боку листків картоплі. Ненажерливі личинки та жуки виїдають листя, залишаючи тільки жилки, через що кущі повністю знищуються. За літо розвивається 1–2 (на Півдні до 3) покоління. Масова поява жуків – з травня і протягом усього літа​. Без заходів боротьби втрати бадилля ведуть до різкого недобору врожаю бульб.

• Капустяна совка (Mamestra brassicae) – нічний метелик, гусениці якого пошкоджують капусту та інші хрестоцвіті овочі. Зелено-бурі гусениці прогризають великі отвори в листках, потім вгризаються в голівки капусти, забруднюючи їх екскрементами​. Пошкоджені качани загнивають​. Поширена повсюдно, розвивається у 2 покоління (літ метеликів у червні та серпні). Найбільше шкодить у другій половині літа. Також гусениці капустяної совки можуть пошкоджувати буряки, салат, ріпак.

• Білан капустяний (Pieris brassicae) – білий метелик із чорними плямами (розмах крил ~6 см), масово відкладає жовті яйця групами на нижній бік листків капусти, ріпи, редьки. Зелені гусениці з чорними крапками з’являються у червні та вересні (2 покоління) і об’їдають листя до жилок. За масового розмноження капустяні білани здатні повністю знищувати листковий апарат капустяному полю. Також шкодять інші види біланів (ріпчаний – Pieris rapae, гірчичний). Літ метеликів – травень-червень та серпень, гусінь шкодить у червні та вересні.

• Попелиці на овочах – найпоширеніша персикова (оранжерейна) попелиця (Myzus persicae) – поліфаг, що вражає картоплю, томати, буряки, капусту та ін. Дрібна зеленувата тля колоніями заселяє нижній бік листків, висмоктуючи соки. Викликає скручування і пожовтіння листя, затримку росту; у капусти качани не зав’язуються. Особливо шкодочинна в теплицях та у вологе тепле літо. Небезпечна також як переносник вірусів (наприклад, вірусу скручування листя картоплі). Розмножується протягом всього сезону з весни до осені кількома поколіннями.

• Морквяна муха (Psila rosae) – специфічний шкідник моркви, також вражає пастернак, петрушку, селеру. Блискуча чорна муха (~5 мм) відкладає яйця біля основи сходів моркви. Білуваті личинки, що відроджуються через ~1 тиждень, вгризаються в коренеплід і проробляють у ньому звивисті ходи​. Пошкоджена морква деформується, чорніє, гниє і непридатна до зберігання​. Муха дає 2 генерації: літ першого покоління у травні (личинки шкодять у червні), другого – в серпні-вересні. Найбільше ураження буває на ділянках з підвищеною вологістю та загущеними посівами.

• Цибулева муха (Delia antiqua) – сіренька муха, що дуже схожа на хатню, але трохи менша (~6 мм). Пошкоджує цибулю всіх видів, часник. Летить у квітні-травні, відкладає дрібні білі яйця біля основи цибулин. Біла безнога личинка вгризається всередину цибулини й виїдає її зсередини. Листя пошкодженої рослини жовтіє і в’яне; цибулина загниває і засихає. За сезон розвивається 2–3 покоління (влітку – червень, липень). Друге покоління часто наймасовіше і шкодить посівам озимої цибулі в липні. Для захисту застосовують чергування культур та обробки інсектицидами в період льоту мух, капустяну совку​, попелиць та мух 

Зернові культур.

• Злакові попелиці (Schizaphis graminum та інші) – дрібні сисні шкідники, що колоніями заселяють стебла і колоси пшениці, ячменю, жита. Найпоширеніші види: звичайна злакова попелиця, велика ячмінна попелиця тощо. Живляться соком, висмоктуючи його зі стебел і колосся, що призводить до біло колосистих – колос частково або повністю білого кольору, без зерна. За масового розвитку злакові попелиці здатні знизити урожай зерна на 10–30%. Особливо шкодять у фазі наливу зерна (червень — липень). Поширені по всій Україні, найбільш – у Лісостепу і Степу​. Мають багато поколінь за літо, розмножуються переважно партеногенетично.

• Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps) – найбільш небезпечний клоп на пшениці​. Коричневий щитник розміром ~10–12 мм, зимують дорослі у лісосмугах. Навесні клопи перелітають на посіви озимої пшениці й висмоктують сік з молодих стебел, викликаючи побуріння і загибель центрального листка («біле колосся»). Потім живляться зерном у колосі в період молочної стиглості, пошкоджуючи зернівки (вони щуплі, зморщені). Личинки нового покоління з’являються в червні й продовжують живитися на колосі. Маврський та австрійський клопи (близькі види) також трапляються у посівах​. В роки масового розмноження (сухі теплі весни) клопи можуть знищити до 30–50% зерна. ЕПШ (економічний поріг шкодочинності) – 2 і більше клопів на м²​. Заходи боротьби включають обприскування інсектицидами у фази наливу зерна.. Дорослі жуки виходять з ґрунту в червні під час цвітіння злаків і живляться зерном у колосі, виїдаючи молочно-воскову зернівку. В результаті колос залишається порожнім або з недорозвиненим зерном. Личинки «кузьки» (білі хрущики) живуть у ґрунті й живляться корінням, але основну шкоду завдають саме жуки на колосі. Осередки масового розмноження – Південь та Центр України​. Втрати врожаю можуть сягати 20–30%. Заходи захисту: інсектицидні обробки у період виходу жуків, глибока зяблева оранка (знищення личинок).

• Хлібні пильщики (Cephus pygmeus – стебловий пшеничний пильщик та ін.) – осо подібні комахи, личинки яких живуть всередині стебел зернових. Поширені повсюдно, особливо в Степу. Дорослі пильщики жовто-чорні, літають у травні під час виходу в трубку пшениці. Самки відкладають яйця у стебло нижче колоса. Личинка виїдає серцевину стебла, перегризає його зсередини, через що стебло обламується під вагою колоса або колос повністю висихає. Втрати врожаю проявляються як біле, щупле зерно або пусті колоски. Пошкоджені стебла легко висмикуються – у вузлі нижче колоса видно вигризену камеру, де залишилась личинка або лялечка. Розвивається одне покоління на рік; заляльковується личинка в стерні та там зимує. За високої чисельності (більше ніж 5–8% стебел заражено) доцільне раннє скошування з подрібненням стерні.. Найбільшої шкоди завдають у фазі цвітіння – наливу зерна. В Україні на злаках відомо ~50 видів трипсів, серед яких найшкодочинніший пшеничний трипс​. Він має 2 покоління на рік; зимує імаго в рослинних рештках. Візуально ураження трипсами помітне по побілінню верхівки колоса і наявності чорних крапок екскрементів на колосках. Заходи захисту – обробка інсектицидами в період колосіння при чисельності >20 трипсів на колос; опис шкодочинності клопа-черепашки; злакових попелиці трипсів​

 

Лісові шкідники

Верхівковий короїд (Ips acuminatus) та типограф (Ips typographus) – короїди, що масово уражують соснові та ялинові ліси України. Дрібні буро-чорні жуки (~4–5 мм) прокладають під корою звивисті маточні ходи, де відкладають яйця. Личинки вигризають личинкові ходи, живлячись лубом і камбієм дерева. У результаті порушується сокорух, дерево всихає за 1–2 роки​. Ослаблені дерева (наприклад, після посухи) особливо вразливі – не захищаються смолою, і короїди швидко розмножуються​. Нашестя короїдів останніми роками спричинили всихання тисяч гектарів соснових і ялинових насаджень в Україні​. Зазвичай розвивається 2 покоління на рік (виліт жуків у квітні-травні та в червні-липні). Заходи боротьби: санітарні рубки заражених дерев, феромонні пастки​, залучення природних ворогів (дятлів, мурах).

• Непарний шовкопряд (Lymantria dispar) – поліфаг, що вражає листя широколистяних лісів (дуба, берези, садів тощо). В роки масового розмноження гусениці шовкопряда можуть повністю об’їдати листя на великих площах. Гусениця сіра з рядками синіх і червоних горбків, вкрита волосками, до 6–8 см. Зимують яйця у світло-сірих кладках на стовбурах дерев. Навесні (квітень) гусениці відроджуються і починають живитися молодим листям. Розвиток личинки – близько 1,5 місяця, за цей час вона з’їдає до 30 г листя. Заляльковуються в червні, метелики вилітають в липні. Дає 1 покоління на рік. Суцільні дефоліації ослаблюють дерева, що може призводити до їх загибелі або вторинного ураження короїдами. Для захисту застосовують авіаобприскування інсектицидами при масовій появі гусениць.

• Сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini) – крупний хвойний шкідник соснових лісів. Гусениці буро-сірі з білою смугою вздовж спини, вкриті щетинками, до 10 см завдовжки. Зимує гусениця 1-го року життя у підстилці. Навесні піднімається на сосни та живиться хвоєю старших пагонів. Влітку заляльковується, метелик (розмах крил ~8–9 см, бурувато-сірий) літає в липні-серпні, відкладаючи яйця на хвою. Відроджені гусениці скелетують хвою молодих пагонів до осені, потім йдуть на зимівлю. Цикл розвитку – 2 роки (зимують двічі). За масового розмноження (раз на 10–12 років) може виникати «усихання сосняків» – повне знищення хвої на площах в сотні гектарів. Ознака ураження – об’їдання хвої, наче обпалені дерева. Заходи боротьби: лісопатологічний моніторинг, випуск трихограми, обприскування біопрепаратами в період літа метеликів.

• Зелена дубова листовійка (Tortrix viridana) – невеликий смарагдово-зелений метелик (розмах ~2,5 см), масовий шкідник дубових лісів. Літає в червні, самки відкладають яйця на гілочки дуба. Навесні гусениці виходять одночасно з розпусканням бруньок і починають скелетувати молоді листочки, обплітаючи їх павутинням. Пізніше згортають листки в трубочки («листовійки») і виїдають їх повністю. Молоде листя може бути повністю знищене, що спонукає дуб вдруге вегетувати (повторний розпуск бруньок), виснажуючи дерево. Розвивається 1 покоління на рік, гусінь живе у квітні-травні. У роки спалахів листовійки дуби стоять без листя на початку літа. Для контролю застосовують випуск паразитів (наїзників) та інсектицидні обробки лісів.

• Буро шиї (червоноголові) червцеві (Euproctis chrysorrhoea, золотогуз) – волохаті гусениці, що пошкоджують плодово-декоративні дерева (яблуню, грушу, сливу, шовковицю, дуб, клен тощо). Гусениці жовто-сірі з пучками коричневих волосків і оранжевими бородавками, живуть групами, обплетеними павутиною на гілках (зимують у щільних павутинних гніздах). Рано навесні виходять і скелетують листя, вигризаючи м’якоть і залишаючи тільки прозорі оболонки. Після об’їдання однієї гілки, масово мігрують на інші. На початку літа заляльковуються в білих коконах на стовбурах. Метелики білого кольору з золотисто-рудим «хвостиком» вилітають у липні. Вони відкладають яйця купками на нижній бік листків. Дає 1 генерацію. В роки масового розвитку може сильно об’їдати крони дерев у лісосмугах та садах. Для боротьби вирізають і спалюють зимові павутинні гнізда, застосовують інсектициди проти гусениць навесні.

Побутові шкідники (склади та оселі), а восени мігрують ближче до житла. Полівки (Microtus spp.) селяться у полях і скиртах, під снігом виїдають озимину​, часто проникають і на овочесховища. Миші здатні розмножуватися дуже швидко – до 5–10 виводків на рік. Активні цілорічно. Окрім прямої шкоди, переносять небезпечні хвороби (лептоспіроз, туляремію та ін.). Заходи боротьби: зберігання продуктів у недоступній тарі, винищення отрутами (родентицидами) та пастками, санітарні заходи (прибирання, захист будівель від проникнення гризунів).

• Комірні довгоносики (Sitophilus granarius та Sitophilus oryzae) – дрібні бурі жуки-довгоносики (~3–4 мм), що пошкоджують зерно в коморах і елеваторах. Зерновий (комірний) довгоносик відкладає яйця всередину зернівок пшениці, жита, кукурудзи. Личинка виїдає весь вміст зернини, перетворюючи її на порожню оболонку, і заляльковується всередині. Новий жук прогризає округлий отвір і виходить назовні. Заражене зерно втрачає вагу і схожість. За сприятливих умов (тепло, вологість) може бути 3–4 покоління на рік, тому без контролю довгоносик здатний повністю знищити запаси зерна за кілька місяців. Розвивається і в продуктах – макаронах, крупах. Поширений повсюдно в складських приміщеннях. Інший вид – рисовий довгоносик – подібний за біологією. Заходи боротьби: фумігація складів, підтримання низької вологості й температури, очищення залишків зерна.

• Муки та крупа їди (хрущаки) – рудий хрущак (Tribolium castaneum) та борошняний хрущак (Tribolium confusum) – невеликі плоскі бурі жучки (~3–4 мм), шкодять борошно, висівки, крупи на складах і млинах. Жуки та личинки живляться борошном, комірними відходами, подрібненим зерном. Засмічують продукти екскрементами та шкірками линьки, з’являється затхлий «комаховий» запах. Розмножуються швидко – до 5–6 поколінь на рік в обігріваних приміщеннях. Інша схожа комаха – бурий борошноїд (Tribolium destructor) – темніший, пошкоджує також сухі овочі. Борошняні хрущаки дуже стійкі до отрут, тому основний метод – профілактика: підтримання чистоти, просіювання борошна, знезараження камерним нагріванням або холодом, застосування фумігантів.

• Міль зернова (комірна) (Sitotroga cerealella) – невеликий мілєподібний метелик (розмах ~15 мм) сірувато-бурого кольору. Шкідник комор, що розвивається в зерні кукурудзи, пшениці, рису. Самка відкладає 1–2 яйця на зернину. Гусениця вгризається всередину зерна і виїдає ендосперм, залишаючи лише оболонку, як і довгоносик. Ознака зараження – на поверхні зерна видно круглі отвори вильоту молі. Розвиток однієї гусені ~4 тижні; за рік може бути до 4 поколінь (в опалюваних складах). При сильному зараженні зернова маса прогрівається, з’являється запах аміаку, пліснявіє. Боротьба – аналогічно до інших складських шкідників: провітрювання, глибоке охолодження зерна (при <+10 °C розвиток припиняється), хімічна фумігація запасів.

• Таргани (Blattella germanica – прусак, Blatta orientalis – чорний тарган) – синантропні комахи, що шкодять і забруднюють харчові продукти в будинках, на складах, на кухнях. Рудий прусак (довжина ~1–1.5 см) особливо швидко розмножується в житлових приміщеннях. Таргани всеїдні – поїдають крихти, відходи, псують продукти, можуть переносити на лапках збудників хвороб. Активні переважно вночі, ховаються вдень у щілинах. Розмножуються відкладаючи яйця у спеціальних капсулах. У сприятливих умовах (температура +20…30 °C, наявність їжі та води) за рік дають десятки нащадків, формуючи цілі популяції у багатоквартирних будинках. Для знищення застосовують інсектицидні гелі, пастки, дезінсекцію професійними препаратами.

• Міль одежна (Tineola bisselliella) – невеликий золотисто-бежевий метелик (розмах ~1–2 см), відомий шкідник одягу і текстилю. Самки відкладають до 100 яєць на вовняні, хутряні, пухові вироби. Безбарвні гусениці, що вилуплюються, живляться кератиновими тканинами – прогризають дірки у шерстяній і напівшерстяній одежі, килимах, меблевій оббивці, хутрі. Розвиваються 2–3 покоління на рік у приміщенні. Про наявність молі свідчать дрібні метелики, що літають у шафах та кімнатах, а також характерні округлі дірки на одязі. Профілактика: зберігання зимового одягу з засобами проти молі (нафталін, лавандова олія тощо), періодичне провітрювання і вибивання речей. За значного зараження проводять камерну обробку (фумігацію) та використовують аерозольні інсектициди.

Інші, вигризаючи сходи та об’їдаючи зерно в колосі просто на полі. Восени та взимку під снігом полівки продовжують живитися озиминою, молодими садами (обгризають кору саджанців). У норах роблять запаси зерна, стягаючи колоски – при чисельності ~100 полівок/га втрати зерна можуть досягати 50%. За рік полівки можуть дати 3–5 виводків – вибухові розмноження гризунів на полях. Контроль здійснюється розкладанням родентицидних принад восени та рано навесні, шнековим прикочуванням стерні після жнив (руйнування нір), підтриманням невисокої стерні.

• Равлики й слимаки – молюски, що шкодять городнім і декоративним рослинам, особливо у вологих районах. Слимак польовий (Deroceras agreste), слимак сірий (Deroceras reticulatum) та інші голі слимаки активні вночі й під час дощів. Вони об’їдають листя капусти, салату, перцю, суниці, огірків, залишаючи дірки неправильної форми, виїдають молоді сходи та плоди, що торкаються землі (помідори, гарбузи). На листі видно слизові сріблясті сліди. Равлик виноградний та інші черепашкові молюски також виїдають листя і плоди (наприклад, полуницю). Пошкодження молюсками знижує товарність овочів та ягід, сприяє загниванню. Заходи контролю: осушення ділянок, ручний збір, розкладання отруєних гранул-лімацидів (метальдегід тощо), створення фізичних бар’єрів (мульча, зола, вапно).

• Нематоди – мікроскопічні круглі черви, які пошкоджують коріння і бульби. Галова  картопляна нематода (Globodera rostochiensis) – карантинний шкідник картоплі, що утворює цисти на корінні й викликає в’янення та загибель кущів. Бульбова нематода (Ditylenchus destructor) уражує бульби картоплі, цибулини, коренеплоди – спричиняє їх гниття під час зберігання. Стеблова нематода зернових (Anguina tritici) заселяє колоса пшениці та утворює здуття («гали») замість зерен. Нематоди невидимі неозброєним оком, проте їхня шкода значна – уражені рослини відстають у рості, дають низький урожай або гинуть. Поширення – осередкове (карантинні зони по нематодах визначаються фітослужбою). Заходи боротьби: дотримання сівозміни, використання стійких сортів, знезараження грунту і бульб (термічне, хімічне).